Вишиванка
Міністерство освіти та науки України
Управління освіти та науки Дніпропетроської обласної державної адміністрації
Відділ освіти Томаківської районної державної адміністрації
Експедиція: "Звичаї, обряди, традиції"
Підготували: Юля Сабірова, 11 клас; Юля Лавринець, 11 клас; Анжеліка Коваль, 10 клас; Марина Бумай, 9 клас. Керівник: Челядніков Артур Юрійович – педагог-організатор |
Тема: Українська народна вишивка села Преображенка.
Провідна ідея:
- Виховувати учнів на основі національних культурних традицій;
- Виховувати у дітей любов до праці, до батьків та рідної України;
- Закріпити знання учнів з теми;
- Залучати учнів до занять народними ремеслами та декоративно – ужитковим мистецтвом, домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник;
- Матеріали експедиції друкувати в періодиці (шкільній, районній)
Напрямки роботи:
- Історичний:
- визначити, коли з’явились перші вишиті рушники, за яких умов, з якою метою вони були вишиті;
- Народознавчий:
- визначити який орнамент та символіка малюнка використовувались та використовуються жителями села;
- визначити, як і де використовується рушник людиною;
- Літературний:
- збір усної народно - поетичної творчості, про вишивку;
Очікувані результати:
- Вивчення вишивки своєї місцевості;
- Залучення учнів до корисних справ;
- Знайомство з майстрами вишивки свого села;
- Естетичне виховання дітей;
Етапи роботи:
- Підготовчий
- Спроектувати тему, завдання, визначити об’єкт дослідження та очікувані результати.
- Призначити відповідальних за виконання роботи.
- Розподіл завдань по робочих групах
- Практичне втілення роботи
- дослідження, вивчення, узагальнення, висновки.
Коли з’явились перші вишиті рушники, за яких умов, з якою метою вони були вишиті
Вишитий рушник на стіні – давній український народний звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, якої не прикрашали б рушниками. Хоч би як судилося їм убого жити, а все ж естетична принада за всякчас знаходила місце в помешканнях — хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка на півдні України або курна хата поміщика — всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше — обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Ніщо, здається, так предметно й точно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою охайність і працьовитість, ніж ті вимережані рукотвори. Вони завжди були на людях, розкривалися мистецьким багатством, оцінювалися справжніми пошанувачами.
Український рушник – старовинний оберіг дому, родини, оздоблений квітами, зірками, птахами. Як багато він промовляє серцю кожного з нас. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина нашого народного побуту. Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.
Матеріалом – основою для вишивання рушників здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Згодом її змінили фабричного виготовлення лляні, бавовняні та вовняні матеріали.
Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній хаті й був своєрідною візитною карткою, ознакою охайності та працелюбності кожної жінки. У народній пісні про рушник мати повчає дочку:
Тримай хатоньку як у віночку,
І рушничок на кілочку.
Тримай відерця всі чистенькі.
Прийдуть зовиці пити водиці,
Будуть тебе хвалити.
Перші згадки про вишивку зустрічаються в записах давньогрецького історика Геродота, який свідчить, що вишивкою прикрашали предмети побуту скіфи – мешканці Причорноморських степів (4ст. до н.е.)
Роботи Преображенських народних умільців.
Орнамент та символіка малюнка, що використовувались та використовуються жителями села
У давнину рушники виготовляли з простого шматка домотканого полотна. Такий домотканий рушник тоді називали обрус. І тільки з часом змінили його назву на рушник, через те, що руками він був витканий і вручну прикрашений. З давніх – давен рушники називали оберегами. Так, вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою. У віршах українського поета Андрія Малишка читаємо:
У дорогу далеку ти мене на зорі поважала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Рушник брали на полювання, сподіваючись на успіх, його вішали в хатах, вірячи, що лихо – біда обмине.
Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок на рушниках відображають місцеву флору і фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці.
Якщо використовувався рослинний орнамент, то рослини на рушнику мали не тільки символічне значення, а й лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання та шлюбу, а лікує гіпертонію.
Одна з основних функцій вишивки – оздоблення тканин для прикрашування житла. І все це завдяки орнаментальній та кольоровій гамі вишивки. У вишивках не було яскравих фарб, усі кольори були трохи приглушені, мали приємний природний тон.
Роботи жителів села Преображенка
|
Види орнаментів |
Геометричний орнамент
На роботах преображенських майстринь цей вид орнаменту помічаємо найчастіше. Майже кожен рушник має геометричний орнамент, що ми з вами можемо помітити на роботі нашої майстрині Ангеліни Олексіївни Колісник.
Рослинний орнамент |
Рослинний орнамент зустрічається на роботах майстринь: Ірина Юріївна Лола та Людмили Тимофіївни Лавринець. Це роботи загалом як подушки так і картини.
Зооморфний орнамент |
Зооморфний орнамент використовується, як частіше при вишиванні картин. , Тетяна Тимофіївна Бондар в своїх роботах теж його використовує. Що свідчить одна з її робіт.
Символіка малюнка |
|
Виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду.
|
|
|
|
Зірки, розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а впорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.
Як і де використовується рушник людиною.
Колись у кожної людини був перший рушник, який називався рушником долі. Народжувалась дитина – зустрічали її вишитим рушником. Мати вишивала його ще до народження дитини. Вибілювала, прала багато разів, щоб він був м’яким. Для хлопчика вишивала на ньому листочки дуба, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була. Коли баба – повитуха сповивала новонароджену дитину, то промовляла:
Вповиваю тя синочку
В рушничок біленький,
Щоб виростав ти великий,
Був ся здоровенький.
Щоб лихо тя минало,
Щастя огортало,
Щоб мале твоє серденько
Та й смутку не знало.
А червоним повиванком
Зав’яжу міцненько,
Щоб від тебе радість мали
І отець і ненька.
Цей рушник після народження клала мати під подушку дитині. З ним несла дитину хрестити, на ньому благословляла доньку чи сина на одруження. Цей рушник берегли все життя і клали його в домовину, коли людина помирала.
Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво вишивання, воно як і раніше спирається на традиції народної творчості, приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників.
Український рушник … Оздоблений квітами, зірками, птахами… Як багато він промовляє серцю кожного з нас. Від синьої давнини й до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина побуту українців. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.
Усна народно - поетична творчість про вишивку.
Рушник
Кажуть,що життя прожити -
Це не поле перейти,
А вишитий рушник в дорогу –
Від матері то вічний оберіг.
Сіла мати вишивати –
Засвітила свічку,
Добирала кольори –
Ниточка до ниточки.
Оживає полотно,
Розквітає цвітом,
Як засяє візерунок
Різнобарв’ям світу.
Вишиває мати сину
Рушника в дорогу,
Щоб в потрібную хвилину
Зміг взяти з собою.
Де червона нитка в’ється –
Радість і життя буяє,
А де чорна доторкнеться –
Сум,печаль лягає.
Рушники ви рушники,
Вишита дорога,
Що веде в життя дітей
Від батьківського порога.
Мациборка Л.Я. (вчитель світової літератури Преображенської ЗОШ)
Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми ниткам, --
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, --
запалали маки у пшениці влітку.
Текст, що розкривається
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, --
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.
автор: Леся Вознюк
ВИШИВАНКА
Народ мій на Голгофу йшов з хрестом,
бо так у нас віддавна повелося:
хрестом розходились дороги за селом,
навхрест снопи стояли із колосся.
У шлюбному вінку, як доля, зеленів
таки отой барвіночок хрещатий.
Таки хрестом сорочки для синів
одвіку шила українка-мати.
Бо скільки раз при світлі каганця
вона нитки на полотні хрестила,
то стільки раз ріднесеньке дитя
в далекий шлях життя благословила.
Текст, що розкривається
І ми несли свій хрест у вишитті.
Він був, коли, здавалося, нічого
вже не було. Здавалось, всі святі
уже давно зреклись народу мого.
Той мамин з оберегами рушник,
та мамина сорочка-берегиня
на всіх шляхах, кривавих та страшних,
нас сотні раз хрестами осінила.
Німіє світ, зомлівши від краси
червоно-чорних українських взорів.
А там – хрести, хрести, хрести...
молитвами за нашу долю й волю.
Є настил, гладь, стебнівка та низинка,
фантазія людська не знає меж...
Хрестом я доням шила сорочинки.
Ви – українки! То несіть свій Хрест!
автор: Гречуха Лідія Романівна
Висновок.
Українська народна вишивка села Преображенка дуже різноманітна та цікава. В селі дуже багато народних майстринь, які займаються вишивкою, найбільш відомі майстри – це: Ангеліна Олексіївна Колісник, Тетяна Тимофіївна Бондар, Людмила Тимофіївна Лавринець, Ірина Юріївна Лола. Більш поширені їх роботи – це рушники, вишиванки, подушки та картини.
Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок на рушниках відображають місцеву флору і фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці.
Якщо використовувався рослинний орнамент, то рослини на рушнику мали не тільки символічне значення, а й лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання та шлюбу, а лікує гіпертонію.
Одна з основних функцій вишивки – оздоблення тканин для прикрашування житла. І все це завдяки орнаментальній та кольоровій гамі вишивки. У вишивках не було яскравих фарб, усі кольори були трохи приглушені, мали приємний природний тон.
Колись у кожної людини був перший рушник, який називався рушником долі. Народжувалась дитина – зустрічали її вишитим рушником. Мати вишивала його ще до народження дитини. Вибілювала, прала багато разів, щоб він був м’яким. Для хлопчика вишивала на ньому листочки дуба, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була.
Багато чого вишивалося в українців: і сорочки, і спідниці, і серветки, і скатертини, але найбільше було вишитих рушників.
Недаремно народ склав такі прислів’я про них:
- Хата без рушників, що родина без дітей.
- Рушник на кілочку - хата у віночку.
Використана література.
1.Гасюк Е. О., Степан М. Г. Художественное вышивание: Альбом.- К.:Вища школа, 1981 240 с.
2.Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000.
3.Кара-Васильєва Т.В. Вишивка в оформленні одягу. \\ Народна творчість та етнографія. – 1978. - №5.
4.Мода ХХ века: Енциклопедия. – М.: «Опма-Пресс», 2002. – 400с.: ил