ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ

 





Вишиванка

Міністерство освіти та науки України

Управління освіти та науки Дніпропетроської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Томаківської районної державної адміністрації

Експедиція: "Звичаї, обряди, традиції"


 

               

 

Підготували:

Юля Сабірова, 11 клас;

Юля Лавринець, 11 клас;

Анжеліка Коваль, 10 клас;

Марина Бумай, 9 клас.

Керівник:

Челядніков Артур Юрійович – педагог-організатор

  Тема: Українська народна вишивка села Преображенка.

Провідна ідея:

  1. Виховувати учнів на основі національних культурних традицій;
  2. Виховувати у дітей любов до праці, до батьків та рідної України;
  3. Закріпити знання учнів з теми;
  4. Залучати учнів до занять народними ремеслами та декоративно – ужитковим мистецтвом, домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник;
  5. Матеріали експедиції друкувати в періодиці (шкільній, районній)

Напрямки роботи:

  1. Історичний:
  • визначити, коли з’явились перші вишиті рушники, за яких умов, з якою метою вони були вишиті;
  1. Народознавчий:
  • визначити який орнамент та символіка малюнка використовувались та використовуються жителями села;
  • визначити, як і де використовується рушник людиною;
  1. Літературний:
  • збір усної народно - поетичної творчості, про вишивку;

Очікувані результати:

 

  • Вивчення вишивки своєї місцевості;
  • Залучення учнів до корисних справ;
  • Знайомство з майстрами вишивки свого села;
  • Естетичне виховання дітей;

 

Етапи роботи:

  1. Підготовчий
  • Спроектувати тему, завдання, визначити об’єкт дослідження та очікувані результати.
  • Призначити відповідальних за виконання роботи.
  1. Розподіл завдань по робочих групах
  2. Практичне втілення роботи
  • дослідження, вивчення, узагальнення, висновки.

 

 

 

      Коли зявились перші вишиті рушники, за яких умов, з якою метою вони були вишиті

Вишитий рушник на стіні – давній український народний звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, якої  не прикрашали б рушниками. Хоч би як судилося їм убого жити, а все ж естетична принада за всякчас знаходила місце в помешканнях — хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка на півдні України або курна хата поміщика — всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше — обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Ніщо, здається, так предметно й точно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою охайність і працьовитість, ніж ті вимережані рукотвори. Вони завжди були на людях, розкривалися мистецьким багатством, оцінювалися справжніми пошанувачами.

   Український рушник – старовинний оберіг дому, родини, оздоблений квітами, зірками, птахами. Як багато він промовляє серцю кожного з нас. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина нашого народного побуту. Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

   Матеріалом – основою для вишивання рушників здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Згодом її змінили фабричного виготовлення лляні, бавовняні та вовняні матеріали.

   Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній хаті й був своєрідною візитною карткою, ознакою охайності та працелюбності кожної жінки. У народній пісні про рушник мати повчає дочку:

Тримай хатоньку як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі.

Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть тебе хвалити.

    Перші згадки про вишивку зустрічаються в записах давньогрецького історика Геродота, який свідчить, що вишивкою прикрашали предмети побуту скіфи – мешканці Причорноморських степів (4ст. до н.е.)

                   Роботи Преображенських народних умільців.

   Орнамент та символіка малюнка, що використовувались та використовуються жителями села

У давнину рушники виготовляли з простого шматка домотканого полотна. Такий домотканий рушник тоді називали обрус. І тільки з часом змінили його назву на рушник, через те, що руками він був витканий і вручну прикрашений. З давніх – давен рушники називали оберегами. Так, вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою. У віршах українського поета Андрія Малишка читаємо:

У дорогу далеку ти мене на зорі поважала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Рушник брали на полювання, сподіваючись на успіх, його вішали в хатах, вірячи, що лихо – біда обмине.

Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок на рушниках відображають місцеву флору і фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці.

Якщо використовувався рослинний орнамент, то рослини на рушнику мали не тільки символічне значення, а й лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання та шлюбу, а лікує гіпертонію.

Одна з основних функцій вишивки – оздоблення тканин для прикрашування житла. І все це завдяки орнаментальній та кольоровій гамі вишивки. У вишивках не було яскравих фарб, усі кольори були трохи приглушені, мали приємний природний тон.

 

Роботи жителів села Преображенка

  • геометричні
  • рослинні
  • зооморфні

Види орнаментів

 Геометричний орнамент

На роботах преображенських майстринь цей вид орнаменту помічаємо найчастіше. Майже кожен рушник має геометричний орнамент, що ми з вами можемо помітити на роботі нашої майстрині Ангеліни Олексіївни Колісник.

 

  Рослинний орнамент

 

Рослинний орнамент зустрічається на роботах майстринь: Ірина Юріївна Лола та Людмили Тимофіївни Лавринець. Це роботи загалом як подушки так і картини.

 

  Зооморфний орнамент

 

 

 

Зооморфний орнамент використовується, як частіше при вишиванні картин. , Тетяна Тимофіївна Бондар в своїх роботах теж його використовує. Що свідчить одна з її робіт.

Символіка малюнка

  • Калина — калину пов'язували з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця та Зірки. Тому  назву вона отримала від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки плоди калини червоні, вони символізують кров та безсмертний рід. Саме тому весільні рушники, дівочі і навіть чоловічі сорочки прикрашають гронами калини.

 

 

Виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду.

  • Дуб священне дерево, яке уособлювало Перуна, бога блискавки та грому,  чоловічої енергії, розвитку, життя. Тому  парубки і молоді чоловіки завжди мали при собі чарівний оберег живильної сили свого роду.

  •  Листя хмелю можно віднести до молодіжної символіки. Крім  центральної України, візерунок поширений на Поділлі. Хмель несе в собі знак розвитку, буяння та  кохання. Хмель – це весільна символіка.


  •  В залежності від нагоди, з приводу якого був вишитий рушник, різні птахи виспівують відповідний зміст.
  •  Так соловейко і зозуля, вишиті найчастіше на дівочих рушниках, сидять на гілці калини і немов співають: “Соловейко щебече, собі пару кличе”, а про вишиту зозулю співають: “до осені дівці да гулять, гулять”.
  • На весільних рушниках дуже часто розсідають пави жар-птиці, які несуть в собі сонячну енергію, і тому символізують теплоту сімейного життя.
  • Вишиті на рушниках соколи, голуби і півні, звернені один до одного голівками з ягідкою калини в дзьобику, зображені в основі дерева - знаку нової сім’ї – символізують шлюбну пару.
  • Серед мотивів птахів є і вірна супутниця людської оселі ластівка, яка завжди приносить добру вістку.

 Зірки, розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а впорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.

Як і де використовується рушник людиною.

   Колись у кожної людини був перший рушник, який називався рушником долі. Народжувалась дитина – зустрічали її вишитим рушником. Мати вишивала його ще до народження дитини. Вибілювала, прала багато разів, щоб він був м’яким. Для хлопчика вишивала на ньому листочки дуба, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була. Коли баба – повитуха сповивала новонароджену дитину, то промовляла:

Вповиваю тя синочку

В рушничок біленький,

Щоб виростав ти великий,

Був ся здоровенький.

Щоб лихо тя минало,

Щастя огортало,

Щоб мале твоє серденько

Та й  смутку не знало.

А червоним повиванком

Зав’яжу міцненько,

Щоб від тебе радість мали

І отець і ненька.

   Цей рушник після народження клала мати під подушку дитині. З ним несла дитину хрестити, на ньому благословляла доньку чи сина на одруження. Цей рушник берегли все життя і клали його в домовину, коли людина помирала.

   Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво вишивання, воно як і раніше спирається на традиції народної творчості, приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників.

   Український рушник … Оздоблений квітами, зірками, птахами… Як багато він промовляє серцю кожного з нас. Від синьої давнини й до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина побуту українців. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.

 

Усна народно - поетична творчість про вишивку.

Рушник

Кажуть,що життя прожити -

Це не поле перейти,

А вишитий рушник в дорогу –

Від матері то вічний оберіг.

 

Сіла мати вишивати –

Засвітила свічку,

Добирала кольори –

Ниточка до ниточки.

 

Оживає полотно,

Розквітає цвітом,

Як засяє візерунок

Різнобарв’ям світу.

 

Вишиває мати сину

Рушника в дорогу,

Щоб в потрібную хвилину

Зміг взяти з собою.

 

Де червона нитка в’ється –

Радість і життя буяє,

А де чорна доторкнеться –

Сум,печаль лягає.

 

Рушники ви рушники,

Вишита дорога,

Що веде в життя дітей

Від батьківського порога.

 

Мациборка Л.Я. (вчитель світової літератури Преображенської ЗОШ)

 

 

 

Сорочка-оберіг

Вишивала мама синіми ниткам, --

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, --

запалали маки у пшениці влітку.

Текст, що розкривається

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

 

Шила-вишивали хрестики зелені, --

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

 

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

 

автор: Леся Вознюк

 

 

ВИШИВАНКА

 

Народ мій на Голгофу йшов з хрестом,

бо так у нас віддавна повелося:

хрестом розходились дороги за селом,

навхрест снопи стояли із колосся.

 

У шлюбному вінку, як доля, зеленів

таки отой барвіночок хрещатий.

Таки хрестом сорочки для синів

одвіку шила українка-мати.

 

Бо скільки раз при світлі каганця

вона нитки на полотні хрестила,

то стільки раз ріднесеньке дитя

в далекий шлях життя благословила.

Текст, що розкривається

 

І ми несли свій хрест у вишитті.

Він був, коли, здавалося, нічого

вже не було. Здавалось, всі святі

уже давно зреклись народу мого.

 

Той мамин з оберегами рушник,

та мамина сорочка-берегиня

на всіх шляхах, кривавих та страшних,

нас сотні раз хрестами осінила.

 

Німіє світ, зомлівши від краси

червоно-чорних українських взорів.

А там – хрести, хрести, хрести...

молитвами за нашу долю й волю.

 

Є настил, гладь, стебнівка та низинка,

фантазія людська не знає меж...

Хрестом я доням шила сорочинки.

Ви – українки! То несіть свій Хрест!

 

автор: Гречуха Лідія Романівна

Висновок.

Українська народна вишивка села Преображенка дуже різноманітна та цікава. В селі дуже багато народних майстринь, які займаються вишивкою, найбільш відомі майстри – це: Ангеліна Олексіївна Колісник, Тетяна Тимофіївна Бондар, Людмила Тимофіївна Лавринець, Ірина Юріївна Лола. Більш поширені їх роботи – це рушники, вишиванки, подушки та картини.

Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок на рушниках відображають місцеву флору і фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці.

Якщо використовувався рослинний орнамент, то рослини на рушнику мали не тільки символічне значення, а й лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання та шлюбу, а лікує гіпертонію.

Одна з основних функцій вишивки – оздоблення тканин для прикрашування житла. І все це завдяки орнаментальній та кольоровій гамі вишивки. У вишивках не було яскравих фарб, усі кольори були трохи приглушені, мали приємний природний тон.

   Колись у кожної людини був перший рушник, який називався рушником долі. Народжувалась дитина – зустрічали її вишитим рушником. Мати вишивала його ще до народження дитини. Вибілювала, прала багато разів, щоб він був м’яким. Для хлопчика вишивала на ньому листочки дуба, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була.

     Багато чого вишивалося в українців: і сорочки, і спідниці, і серветки, і скатертини, але найбільше було вишитих рушників.

Недаремно народ склав такі прислів’я про них:

 - Хата без рушників, що родина без дітей.

   - Рушник на кілочку - хата у віночку.

Використана література.

1.Гасюк Е. О., Степан М. Г. Художественное вышивание: Альбом.- К.:Вища школа, 1981 240 с.

2.Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000.

3.Кара-Васильєва Т.В. Вишивка в оформленні одягу. \\ Народна творчість та етнографія. – 1978. - №5.

4.Мода ХХ века: Енциклопедия. – М.: «Опма-Пресс», 2002. – 400с.: ил