Вишиванка

Міністерство освіти та науки України

Управління освіти та науки Дніпропетроської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Томаківської районної державної адміністрації

Експедиція: "Звичаї, обряди, традиції"

  Тема: Українська народна вишивка села Преображенка.

Провідна ідея:

1. Виховувати учнів на основі національних культурних традицій;
2. Виховувати у дітей любов до праці, до батьків та рідної України;
3. Закріпити знання учнів з теми;
4. Залучати учнів до занять народними ремеслами та декоративно – ужитковим мистецтвом, домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника в житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник;
5. Матеріали експедиції друкувати в періодиці (шкільній, районній)

Напрямки роботи:

1. Історичний:

• визначити, коли з’явились перші вишиті рушники, за яких умов, з якою метою вони були вишиті;

2. Народознавчий:

• визначити який орнамент та символіка малюнка використовувались та використовуються жителями села;
• визначити, як і де використовується рушник людиною;

3. Літературний:

• збір усної народно - поетичної творчості, про вишивку;

Очікувані результати:

• Вивчення вишивки своєї місцевості;
• Залучення учнів до корисних справ;
• Знайомство з майстрами вишивки свого села;
• Естетичне виховання дітей;

Етапи роботи:

1. Підготовчий

• Спроектувати тему, завдання, визначити об’єкт дослідження та очікувані результати.
• Призначити відповідальних за виконання роботи.

2. Розподіл завдань по робочих групах
3. Практичне втілення роботи

• дослідження, вивчення, узагальнення, висновки.

      Коли з’явились перші вишиті рушники, за яких умов, з якою метою вони були вишиті

Вишитий рушник на стіні – давній український народний звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, якої  не прикрашали б рушниками. Хоч би як судилося їм убого жити, а все ж естетична принада за всякчас знаходила місце в помешканнях — хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка на півдні України або курна хата поміщика — всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше — обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Ніщо, здається, так предметно й точно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою охайність і працьовитість, ніж ті вимережані рукотвори. Вони завжди були на людях, розкривалися мистецьким багатством, оцінювалися справжніми пошанувачами.

   Український рушник – старовинний оберіг дому, родини, оздоблений квітами, зірками, птахами. Як багато він промовляє серцю кожного з нас. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина нашого народного побуту. Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

   Матеріалом – основою для вишивання рушників здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Згодом її змінили фабричного виготовлення лляні, бавовняні та вовняні матеріали.

   Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній хаті й був своєрідною візитною карткою, ознакою охайності та працелюбності кожної жінки. У народній пісні про рушник мати повчає дочку:

Тримай хатоньку як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі.

Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть тебе хвалити.

    Перші згадки про вишивку зустрічаються в записах давньогрецького історика Геродота, який свідчить, що вишивкою прикрашали предмети побуту скіфи – мешканці Причорноморських степів (4ст. до н.е.)

                   Роботи Преображенських народних умільців.

   Орнамент та символіка малюнка, що використовувались та використовуються жителями села

У давнину рушники виготовляли з простого шматка домотканого полотна. Такий домотканий рушник тоді називали обрус. І тільки з часом змінили його назву на рушник, через те, що руками він був витканий і вручну прикрашений. З давніх – давен рушники називали оберегами. Так, вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою. У віршах українського поета Андрія Малишка читаємо:

У дорогу далеку ти мене на зорі поважала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Рушник брали на полювання, сподіваючись на успіх, його вішали в хатах, вірячи, що лихо – біда обмине.

Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок на рушниках відображають місцеву флору і фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці.

Якщо використовувався рослинний орнамент, то рослини на рушнику мали не тільки символічне значення, а й лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання та шлюбу, а лікує гіпертонію.

Одна з основних функцій вишивки – оздоблення тканин для прикрашування житла. І все це завдяки орнаментальній та кольоровій гамі вишивки. У вишивках не було яскравих фарб, усі кольори були трохи приглушені, мали приємний природний тон.

Роботи жителів села Преображенка

 Геометричний орнамент

На роботах преображенських майстринь цей вид орнаменту помічаємо найчастіше. Майже кожен рушник має геометричний орнамент, що ми з вами можемо помітити на роботі нашої майстрині Ангеліни Олексіївни Колісник.

Рослинний орнамент зустрічається на роботах майстринь: Ірина Юріївна Лола та Людмили Тимофіївни Лавринець. Це роботи загалом як подушки так і картини.

Зооморфний орнамент використовується, як частіше при вишиванні картин. , Тетяна Тимофіївна Бондар в своїх роботах теж його використовує. Що свідчить одна з її робіт.

 Зірки, розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а впорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.

Як і де використовується рушник людиною.

   Колись у кожної людини був перший рушник, який називався рушником долі. Народжувалась дитина – зустрічали її вишитим рушником. Мати вишивала його ще до народження дитини. Вибілювала, прала багато разів, щоб він був м’яким. Для хлопчика вишивала на ньому листочки дуба, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була. Коли баба – повитуха сповивала новонароджену дитину, то промовляла:

Вповиваю тя синочку

В рушничок біленький,

Щоб виростав ти великий,

Був ся здоровенький.

Щоб лихо тя минало,

Щастя огортало,

Щоб мале твоє серденько

Та й  смутку не знало.

А червоним повиванком

Зав’яжу міцненько,

Щоб від тебе радість мали

І отець і ненька.

   Цей рушник після народження клала мати під подушку дитині. З ним несла дитину хрестити, на ньому благословляла доньку чи сина на одруження. Цей рушник берегли все життя і клали його в домовину, коли людина помирала.

   Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво вишивання, воно як і раніше спирається на традиції народної творчості, приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників.

   Український рушник … Оздоблений квітами, зірками, птахами… Як багато він промовляє серцю кожного з нас. Від синьої давнини й до наших днів, у радості і в горі рушник – невід’ємна частина побуту українців. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.

Усна народно - поетична творчість про вишивку.

Рушник

Кажуть,що життя прожити -

Це не поле перейти,

А вишитий рушник в дорогу –

Від матері то вічний оберіг.

Сіла мати вишивати –

Засвітила свічку,

Добирала кольори –

Ниточка до ниточки.

Оживає полотно,

Розквітає цвітом,

Як засяє візерунок

Різнобарв’ям світу.

Вишиває мати сину

Рушника в дорогу,

Щоб в потрібную хвилину

Зміг взяти з собою.

Де червона нитка в’ється –

Радість і життя буяє,

А де чорна доторкнеться –

Сум,печаль лягає.

Рушники ви рушники,

Вишита дорога,

Що веде в життя дітей

Від батьківського порога.

Мациборка Л.Я. (вчитель світової літератури Преображенської ЗОШ)

Сорочка-оберіг

Вишивала мама синіми ниткам, --

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, --

запалали маки у пшениці влітку.

Текст, що розкривається

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивали хрестики зелені, --

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

автор: Леся Вознюк

ВИШИВАНКА

Народ мій на Голгофу йшов з хрестом,

бо так у нас віддавна повелося:

хрестом розходились дороги за селом,

навхрест снопи стояли із колосся.

У шлюбному вінку, як доля, зеленів

таки отой барвіночок хрещатий.

Таки хрестом сорочки для синів

одвіку шила українка-мати.

Бо скільки раз при світлі каганця

вона нитки на полотні хрестила,

то стільки раз ріднесеньке дитя

в далекий шлях життя благословила.

Текст, що розкривається

І ми несли свій хрест у вишитті.

Він був, коли, здавалося, нічого

вже не було. Здавалось, всі святі

уже давно зреклись народу мого.

Той мамин з оберегами рушник,

та мамина сорочка-берегиня

на всіх шляхах, кривавих та страшних,

нас сотні раз хрестами осінила.

Німіє світ, зомлівши від краси

червоно-чорних українських взорів.

А там – хрести, хрести, хрести...

молитвами за нашу долю й волю.

Є настил, гладь, стебнівка та низинка,

фантазія людська не знає меж...

Хрестом я доням шила сорочинки.

Ви – українки! То несіть свій Хрест!

автор: Гречуха Лідія Романівна

Висновок.

Українська народна вишивка села Преображенка дуже різноманітна та цікава. В селі дуже багато народних майстринь, які займаються вишивкою, найбільш відомі майстри – це: Ангеліна Олексіївна Колісник, Тетяна Тимофіївна Бондар, Людмила Тимофіївна Лавринець, Ірина Юріївна Лола. Більш поширені їх роботи – це рушники, вишиванки, подушки та картини.

Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок на рушниках відображають місцеву флору і фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці.

Якщо використовувався рослинний орнамент, то рослини на рушнику мали не тільки символічне значення, а й лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання та шлюбу, а лікує гіпертонію.

Одна з основних функцій вишивки – оздоблення тканин для прикрашування житла. І все це завдяки орнаментальній та кольоровій гамі вишивки. У вишивках не було яскравих фарб, усі кольори були трохи приглушені, мали приємний природний тон.

   Колись у кожної людини був перший рушник, який називався рушником долі. Народжувалась дитина – зустрічали її вишитим рушником. Мати вишивала його ще до народження дитини. Вибілювала, прала багато разів, щоб він був м’яким. Для хлопчика вишивала на ньому листочки дуба, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була.

     Багато чого вишивалося в українців: і сорочки, і спідниці, і серветки, і скатертини, але найбільше було вишитих рушників.

Недаремно народ склав такі прислів’я про них:

 - Хата без рушників, що родина без дітей.

   - Рушник на кілочку - хата у віночку.

Використана література.

1.Гасюк Е. О., Степан М. Г. Художественное вышивание: Альбом.- К.:Вища школа, 1981 240 с.

2.Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000.

3.Кара-Васильєва Т.В. Вишивка в оформленні одягу. \\ Народна творчість та етнографія. – 1978. - №5.

4.Мода ХХ века: Енциклопедия. – М.: «Опма-Пресс», 2002. – 400с.: ил